1. Словник чужослів Павло Штепа

будильник

Збудник

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будильник — буди́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. будильник — -а, ч. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. будильник — БУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. Коло стола один у хаті стілець і коло другої стіни, вже зовсім несподівано, старовинний, важко інкрустований комод з опуклими шухлядами й круглим будильником зверху (В. Словник української мови у 20 томах
  4. БУДИЛЬНИК — • "БУДИЛЬНИК" - сатир. журнал. Виходив 1865 — 71 у Петербурзі; 1873 — 1917 — в Москві (1872 не видавався), спочатку двічі на тиждень, з 1866 — щотижня. Засн. і до 1871 редагував художник-сатирик М. Степанов. Мав демократичне спрямування. Українська літературна енциклопедія
  5. будильник — див. годинник Словник синонімів Вусика
  6. будильник — БУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. О сьомій годині ранку в сто сорок третій кімнаті гуртожитку пронизливо заверещав будильник (Собко, Стадіон, 1954, 210); Чути було, як дзвінко відбиває секунди будильник на столі (Дмит., Розлука, 1957, 44). Словник української мови в 11 томах