будильник
БУДИ́ЛЬНИК, а, ч.
Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час.
Коло стола один у хаті стілець і коло другої стіни, вже зовсім несподівано, старовинний, важко інкрустований комод з опуклими шухлядами й круглим будильником зверху (В. Підмогильний);
О сьомій годині ранку в сто сорок третій кімнаті гуртожитку пронизливо заверещав будильник (В. Собко);
Чути було, як дзвінко відбиває секунди будильник на столі (Л. Дмитерко);
// Спеціальна функція в деяких електронних пристроях (мобільних телефонах, смартфонах і т. ін.), що спонукає цей пристрій дзвонити у потрібний час.
Ви почуєте будильник, навіть якщо на Вашому смартфоні включено режим без звуку (з Інтернету).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- будильник — буди́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- будильник — -а, ч. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- будильник — Збудник Словник чужослів Павло Штепа
- БУДИЛЬНИК — • "БУДИЛЬНИК" - сатир. журнал. Виходив 1865 — 71 у Петербурзі; 1873 — 1917 — в Москві (1872 не видавався), спочатку двічі на тиждень, з 1866 — щотижня. Засн. і до 1871 редагував художник-сатирик М. Степанов. Мав демократичне спрямування. Українська літературна енциклопедія
- будильник — див. годинник Словник синонімів Вусика
- будильник — БУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. О сьомій годині ранку в сто сорок третій кімнаті гуртожитку пронизливо заверещав будильник (Собко, Стадіон, 1954, 210); Чути було, як дзвінко відбиває секунди будильник на столі (Дмит., Розлука, 1957, 44). Словник української мови в 11 томах