БУДИЛЬНИК
БУДИ́ЛЬНИК
• "БУДИЛЬНИК"
- сатир. журнал. Виходив 1865 — 71 у Петербурзі; 1873 — 1917 — в Москві (1872 не видавався), спочатку двічі на тиждень, з 1866 — щотижня. Засн. і до 1871 редагував художник-сатирик М. Степанов. Мав демократичне спрямування. Згодом перетворився на ліберально-бурж. видання. У "Б." вміщено твори поетів-сатириків Д. Минаєва, Л. Пальміна, оповідання, нариси, фейлетони М. Успенського, М. Златовратського, Г. Успенського, Ф. Решетникова та ін. У 1881 — 87 тут друкувався А. Чехов (під різними псевдонімами). Опубл. статті "Полювання в Малоросії" (1867), "Малоросійські коні" (1868) — останні дві за підписом Микола Суницин, "Антон Антонович Хустка і його бесіди" Каски (Я. Громова) та ін. матеріали, пов'язані з Україною. Серед співробітників "Б." був К. Арабажин (під псевд. Не-я).
І. Д. Бажинов.
Значення в інших словниках
- будильник — буди́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- будильник — -а, ч. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- будильник — Збудник Словник чужослів Павло Штепа
- будильник — БУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. Коло стола один у хаті стілець і коло другої стіни, вже зовсім несподівано, старовинний, важко інкрустований комод з опуклими шухлядами й круглим будильником зверху (В. Словник української мови у 20 томах
- будильник — див. годинник Словник синонімів Вусика
- будильник — БУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. О сьомій годині ранку в сто сорок третій кімнаті гуртожитку пронизливо заверещав будильник (Собко, Стадіон, 1954, 210); Чути було, як дзвінко відбиває секунди будильник на столі (Дмит., Розлука, 1957, 44). Словник української мови в 11 томах