будівля
БУДІ́ВЛЯ, і, ж.
1. Архітектурна споруда; будова.
На долині видно якусь темну будівлю з колодок (І. Нечуй-Левицький);
Сімферополь вражає подорожнього своїми старовинними будівлями (Остап Вишня);
Всі будівлі пофарблено [пофарбовано] саме в червоний колір (І. Багряний);
З попелищ вставали хати, господарські будівлі (О. Бердник);
У садибах із вузькою ділянкою хату і господарську будівлю споруджували причілковою стіною до дороги (з наук.-попул. літ.).
2. тільки одн., рідко. Дія за знач. будува́ти 1.
Він раявся з Мотрею.., що його робить: чи розпочати будівлю, чи оселитися тут (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)