бузина

БУЗИНА́, и́, ж.

1. Кущ або деревце родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами.

Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок);

Молода галузь розквітлої бузини завітала в кімнату і розлила там свої пахощі (В. Підмогильний);

А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин (О. Довженко).

2. збірн. Ягоди цієї рослини.

Дівчина .. зварила кисіль з бузини та яблук (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. бузина — бузина́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. бузина — -и, ж. 1》 Кущ або деревце з родини жимолостевих із чорними або червоними ягодами. 2》 Ягоди цієї рослини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бузина — Високий кущ або низеньке деревце зони помірного і субтропічного клімату; бл. 20 видів; в Україні б. чорна — запашна рослина з жовто-білими дрібними квітками, зібраними у щиткоподібні волоті, плід — чорно-бузкова кістянка, лікарська рослина, є також б. червона і б. трав'яниста.  Універсальний словник-енциклопедія
4. бузина — Бузина́, -ни́, -ні́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бузина — БУЗИНА́, и́, ж. 1. Кущ або деревце з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами. Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Вовчок, І, 1955, 382); А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини...  Словник української мови в 11 томах
6. бузина — Бузина, -ни ж. раст. а) Бузина. Sambucus nigra L. Вх. Пч. I. 12.» ЗЮЗО. I. 135. На в-городі бузина коренистая. Чуб. V. 9. б) — ялова. Sambucus ebulus L. ЗЮЗО. І. 135. в) — червона. Sambucus racemosa L. ЗЮЗО. I. 135. ум. бузинка.  Словник української мови Грінченка