бузимок
БУ́ЗИМОК, мка, ч., БУ́ЗІВОК, вка, ч.
Однорічне теля; назимок.
– Хоч сердься, хоч ні, а я звеліла забити рябого бузимка, заколоти чорного кабанця (І. Нечуй-Левицький);
Невеликий статечний пастушок з гідністю погнав дві корови, телицю та бузимки (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)