буквиця
БУ́КВИЦЯ¹, і, ж.
Багаторічна дикоросла трав'яниста рослина родини губоцвітих.
Найбільш цікавими дикоростучими рослинами є скабіоза кавказька, буквиця великоквіткова (з наук. літ.).
БУ́КВИЦЯ², і, ж., спец.
Перша буква початкового слова книги, глави, розділу, твору, збільшена за розміром (кеглем) порівняно зі звичайною початковою буквою.
Митець сам виконував буквиці й витворював шрифти, визначав формат і площу тексту й полів, підбирав папір і визначав спосіб друку (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)