буквиця
БУ́КВИЦЯ¹, і, ж.
Багаторічна дикоросла трав'яниста рослина родини губоцвітих.
Найбільш цікавими дикоростучими рослинами є скабіоза кавказька, буквиця великоквіткова (з наук. літ.).
БУ́КВИЦЯ², і, ж., спец.
Перша буква початкового слова книги, глави, розділу, твору, збільшена за розміром (кеглем) порівняно зі звичайною початковою буквою.
Митець сам виконував буквиці й витворював шрифти, визначав формат і площу тексту й полів, підбирав папір і визначав спосіб друку (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буквиця — бу́квиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- буквиця — -і, ж. 1》 Багаторічна трав'яниста рослина, окремі види якої використовуються для виготовлення ліків, а також як декоративні. Буквиця лікарська — поширена в Україні багаторічна трав'яниста рослина з прямим шерстистим стеблом і пурпуровими квітками... Великий тлумачний словник сучасної мови
- буквиця — Трав'яниста рослина зони помірного клімату; росте в мішаних лісах, чагарниках, на луках; тіньовитривала; має лікувальні властивості; деякі види з густо опушеними (оксамитними) листочками культивують як декоративні. Універсальний словник-енциклопедія
- буквиця — БУ́КВИЦЯ, і, ж. (Betonica L.). Багаторічна трав’яниста рослина, окремі види якої використовуються для виготовлення ліків, а також як декоративні. Найбільш цікавими.. дикоростучими рослинами є скабіоза кавказька, буквиця великоквіткова (Розв. науки в УРСР. Словник української мови в 11 томах