буковинці
БУКОВИ́НЦІ, ів, мн. (одн. букови́нець, нця, ч.; букови́нка, и, ж.).
Жителі, уродженці Буковини.
Привітним буковинцям я завжди готова служити словом і ділом (Леся Українка);
Австрiяки окопалися уздовж Днiстра, рибалили, спостерiгали за росiянами за рiкою, яка перешкоджала брататися, а вечорами кохалися з молодими буковинками (Р. Андріяшик);
Тим часом коваль пояснював своєю рідною говіркою, що він буковинець родом, а працює тут у каменоломнях барона Штрайха (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)