1. Словник української мови у 20 томах

буковинці

БУКОВИ́НЦІ, ів, мн. (одн. букови́нець, нця, ч.; букови́нка, и, ж.).

Жителі, уродженці Буковини.

Привітним буковинцям я завжди готова служити словом і ділом (Леся Українка);

Австрiяки окопалися уздовж Днiстра, рибалили, спостерiгали за росiянами за рiкою, яка перешкоджала брататися, а вечорами кохалися з молодими буковинками (Р. Андріяшик);

Тим часом коваль пояснював своєю рідною говіркою, що він буковинець родом, а працює тут у каменоломнях барона Штрайха (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буковинці — -ів, мн. (одн. буковинець, -нця, ч.; буковинка, -и, ж.). Жителі, уродженці Буковини, Карпат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. буковинці — БУКОВИ́НЦІ, ів, мн. (одн. букови́нець, нця, ч.; букови́нка, и, ж.). Жителі, уродженці Буковини. Привітним буковинцям я завжди готова служити словом і ділом (Л. Укр., V, 1956, 368); І першим дарунком бійцям на кордоні — Несли буковинці букети червоні (Нагн., Вибр., 1957, 27). Словник української мови в 11 томах