булочник
БУ́ЛОЧНИК, а, ч.
1. Власник булочної або торговець булками.
Всі цікаво стежать через плечі одно одному, а булочник весело трусить торбу, щось приговорює й підносить її дівчині (В. Винниченко);
Бальзак, який завжди був у боргах, завинив чималі гроші й булочникові, що постачав йому свої вироби (з наук.-попул. літ.).
2. Пекар, що випікає булки.
Булочник пече булочки, аби збільшити особисте багатство і в результаті примножує добробут суспільства (з наук.-попул. літ.);
Булочник запрошує покуштувати маленьких булочок з хрестом із крему. В Англії ці булочки споживають напередодні Великодня (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)