булочник

БУ́ЛОЧНИК, а, ч.

1. Власник булочної або торговець булками.

Всі цікаво стежать через плечі одно одному, а булочник весело трусить торбу, щось приговорює й підносить її дівчині (В. Винниченко);

Бальзак, який завжди був у боргах, завинив чималі гроші й булочникові, що постачав йому свої вироби (з наук.-попул. літ.).

2. Пекар, що випікає булки.

Булочник пече булочки, аби збільшити особисте багатство і в результаті примножує добробут суспільства (з наук.-попул. літ.);

Булочник запрошує покуштувати маленьких булочок з хрестом із крему. В Англії ці булочки споживають напередодні Великодня (із журн.).