бульбашка
БУ́ЛЬБАШКА, и, ж.
1. Водяний або мильний пузир; бульба (у 2 знач.).
А надворі дощик іде, аж бульбашки дмуться (Сл. Гр.);
Його з непоборною силою тягне знизу наверх, як ті бульбашки повітря, що з дна криниці тиснуться вгору (І. Франко);
Січе дощ. Бульбашками береться поверхня води (А. Шиян);
При певній температурі з наближенням до поверхні об'єм бульбашок різко зростає (з наук.-попул. літ.);
Мильні бульбашки, наповнені воднем, швидко злітають угору (з навч. літ.);
Лід затріщав під вагою одягнених у броню лицарів. І тільки бульбашки на темній воді вказували місця, де вони каменем ішли на дно (із журн.).
2. рідко. Порожниста кулька.
У термометрі .. скляна дудочка з бульбашкою на кінці (Сл. Гр.).
◇ Ло́патися / ло́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) ми́льна бу́лька (бу́льбашка, ба́нька і т. ін.), див. ло́патися;
(1) Ми́льна бу́льбашка (бу́лька) – що-небудь ненадійне, несправжнє, нереальне або тимчасове, нетривке.
– А що ж діяти? – розпалився Калиновський. – Невже всі наші постанови – фікція, мильна бульбашка? (З. Тулуб);
– Виходить, по-баглаєвому, що ти випадково сидиш на культурі, що всі зусилля твої – мильні бульбашки (О. Гончар);
Шість років Марченко дув мильну бульку. Таку, як ото дмуть діти. Тільки діти дмуть для забавки, а він тією булькою замилював усім очі .. І от булька лопнула (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)