бульдог
БУЛЬДО́Г, а, ч.
1. Порода собак із великою тупою мордою, широкими грудьми та короткими товстими лапами.
Стегнові кістки англійського бульдога і російського хорта містять найменшу кількість кальцію і найбільшу кількість фосфору (з наук. літ.).
2. Собака цієї породи.
Почувши гавкіт, я обернувся і побачив, як на мене біжить злющий бульдог (із журн.);
* У порівн. Кілька броньовиків .. мчаться балкою. Тупорилі, мов бульдоги, вони гасають попід самим лісом, наче обнюхують його (О. Гончар).
3. Невеликий короткоствольний револьвер з набоями великого калібру.
У п'ятигранний барабан бульдога Ніяк не влазив погнутий набій (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)