бульдог

БУЛЬДО́Г, а, ч.

1. Собака особливої породи з великою тупою мордою, широкими грудьми та короткими товстими лапами.

Була там [на псарні] сотня тої з’їжні: ..Хорти, бульдоги (Фр., X, 1954, 343);

*У порівн. Кілька броньовиків.. лічаться балкою. Тупорилі, мов бульдоги, вони гасають попід самим лісом, наче обнюхують його (Гончар, III, 1959, 450).

2. Невеликий короткоствольний револьвер з набоями великого калібру.

У п’ятигранний барабан бульдога Ніяк не влазив погнутий набій (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 80).

Значення в інших словниках

1. бульдог — бульдо́г 1 іменник чоловічого роду, істота порода собак бульдо́г 2 іменник чоловічого роду револьвер  Орфографічний словник української мови
2. бульдог — -а, ч. 1》 Собака особливої породи з великою тупою мордою, широкими грудьми та короткими товстими лапами. 2》 Невеликий короткоствольний револьвер із набоями великого калібру.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бульдог — БУЛЬДО́Г, а, ч. 1. Порода собак із великою тупою мордою, широкими грудьми та короткими товстими лапами. Стегнові кістки англійського бульдога і російського хорта містять найменшу кількість кальцію і найбільшу кількість фосфору (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах