бульдозер
БУЛЬДО́ЗЕР, а, ч. Будівельна землерийно-транспортна машина, що складається з трактора, механізму керування і робочого знаряддя для різання і розрівнювання грунту.
Скрепери і бульдозери використовують для спорудження земляних гребель (Колг. енц., II, 1956, 24);
Де піски дрібні течуть, Бульдозер, мов господар, ходить (Рильський, II, 1956, 320).
Словник української мови (СУМ-11)