булька
БУ́ЛЬКА, и, ж.
Порожниста, наповнена повітрям водяна, мильна і т. ін. кулька; пухир.
Важка мережа тонула в воді, тільки зверху вискакували бульки (І. Нечуй-Левицький);
Дощ укрив бульками став... (М. Рильський);
* У порівн. Великі банькаті очі, наче дві блакитні бульки, .. запаморочливо озирались навколо (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)