бунтівничий

БУНТІВНИ́ЧИЙ, а, е.

Те саме, що бунтівни́цький.

– Ви скажіть сьому зухвальцю... Коли він складання віршів Бунтівничих не покине, То в тюрму його закину (Леся Українка);

* Образно. Де над полками сонце бунтівниче, Над танками пожарів ожеред – Там битва йде (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. бунтівничий — бунтівни́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бунтівничий — -а, -е. Те саме, що бунтівницький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бунтівничий — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
4. бунтівничий — БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
5. бунтівничий — Бунтівни́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бунтівничий — БУНТІВНИ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що бунтівни́цький. — Ви скажіть сьому зухвальцю… Коли він складання віршів Бунтівничих не покине. То в тюрму його закину (Л. Укр., I, 1951, 384); *Образно. Де над полками сонце бунтівниче. Над танками пожарів ожеред — Там битва йде (Мал., II, 1956, 109).  Словник української мови в 11 томах