бурдон
БУРДО́Н, а, ч., муз.
1. Неперервний і незмінний за висотою звук відкритих струн щипкового і смичкового інструментів, басових трубок волинки та ін.
Низькі протяжні звуки волинки називаються бурдонами, вони звучать безперервно, як гармонійний фон до мелодії (із журн.).
2. Нескорочувані пальцями під час гри струни щипкових і смичкових музичних інструментів.
3. Басовий регістр органа.
Басовий бурдон має приблизно 1,5 м завдовжки і звучить на квінту нижче (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)