бурдон
БУРДО́Н, а, ч., муз.
1. Неперервний і незмінний за висотою звук відкритих струн щипкового і смичкового інструментів, басових трубок волинки та ін.
Низькі протяжні звуки волинки називаються бурдонами, вони звучать безперервно, як гармонійний фон до мелодії (із журн.).
2. Нескорочувані пальцями під час гри струни щипкових і смичкових музичних інструментів.
3. Басовий регістр органа.
Басовий бурдон має приблизно 1,5 м завдовжки і звучить на квінту нижче (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бурдон — (фр. bourdon — густий бас) — 1. Безперервний, незмінний за висотою звук щипкових або смичкових інструментів, басових струн колісної ліри, басових трубок волинки. Словник-довідник музичних термінів
- бурдон — -а, ч. 1》 Безперервний, незмінний за висотою звук щипкових або смичкових інструментів. 2》 Розташовані поза грифом відкриті струни щипкових або смичкових інструментів. 3》 Органний регістр групи флейтових трубок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бурдон — бурдо́н, борду́н (франц. bourdon, букв. – густий бас) 1. Безперервний, незмінний за висотою звук відкритих (не скорочуваних у грі) струн щипкового й смичкового інструментів. 2. Розташовані поза грифом (2) відкриті струни щипкових і смичкових інструментів. 3. Басовий регістр органа. Словник іншомовних слів Мельничука
- бурдон — 1. басовий довготривалий звук, який відіграє роль примітивного акомпанементу (народна, сх. музика); 2. у деяких музичних інструментах — невкорочені басові струни, т.зв. бурдонні; також пискавка кози, яка видає один басовий звук. Універсальний словник-енциклопедія