бурдюк
БУРДЮ́К, а́, ч.
Мішок із цілої шкури тварини для зберігання або перевезення вина, води і т. ін.
Взяв Єссей осла, наладованого хлібом, та бурдюк вина, та одне козля, і послав через сина свого Давида до Саула (Біблія. Пер. І. Огієнка);
За сотні кілометрів у бурдюках зогріту воду привозили до табору (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)