бурдюк —
бурдю́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
бурдюк —
-а, ч. Мішок із цілої шкури тварини для зберігання або перевезення вина, води і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бурдюк —
БУРДЮ́К, а́, ч. Мішок із цілої шкури тварини для зберігання або перевезення вина, води і т. ін. Взяв Єссей осла, наладованого хлібом, та бурдюк вина, та одне козля, і послав через сина свого Давида до Саула (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
бурдюк —
бурдю́к (тюрк.) мішок із шкури тварини (кози, коня) для зберігання вина, кумису та ін. Надутий Б. використовувався і як плавучий засіб.
Словник іншомовних слів Мельничука
бурдюк —
БУРДЮ́К, МІХ заст. А татари співали п'яними голосами, кричали, ляскали нагаями і смоктали з бурдюків п'яну бузу та кумис (З. Тулуб); — Отже, розмови про "власні погляди" тут — лише данина часу, моді, лише нові міхи, в які наллється старе попівське вино (П. Колесник).
Словник синонімів української мови
бурдюк —
БУРДЮ́К, а, чол. Мішок із цілої шкури тварини для зберігання або перевезення вина, води і т. ін. За сотні кілометрів у бурдюках зогріту воду привозили до табору (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 259).
Словник української мови в 11 томах
бурдюк —
Бурдюг, -га, бурдюк, -ка м. = бордюг 1. Чуб. V. 1086. О. 1862. X. 44. Вх. Зн. 4. Їхав чоловік рябими волами та найшов бурдюг з пирогами. Пи. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Св. Мр. II. 22. Бурдюки бити. Шалить. ум. бурдюжок. Вх. Зн. 4.
Словник української мови Грінченка