буремний
БУРЕ́МНИЙ, а, е.
1. Прикм. до бу́ря 1; який буває під час бурі.
І радісним буремним громом спадають з неба блискавиці (В. Стус);
Не заспокоювались стривожені думи, як не може одразу заспокоїтись море, розбурхане буремними вітрами (А. Шиян);
// З бурею, бурями; буряний.
Минала довга, виснажлива буремна ніч (О. Гуреїв);
// Неспокійний, розбурханий (про море, річку і т. ін.).
За галявиною вдалині ще вищі шеренги відрогів, які нагадують буремне море, що в пориві піднялось до самого неба і раптом закам'яніло (П. Воронько).
2. перен. Сповнений подій, тривог, хвилювань.
– Тут пройшло моє босоноге дитинство і моя буремна юність (О. Довженко);
Українська нація знала не один буремний період національно-визвольної боротьби (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)