буркіт
БУ́РКІТ, коту, ч.
Дія за знач. буркота́ти, буркоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Іноді тут [у домі], як в казані, кипить, клекоче, і співи йдуть, і сварки, і такий крик та буркіт (А. Свидницький);
– Ну, здорові були, орли!.. Сірий гомін, зітхання й невиразний буркіт у відповідь (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)