бурливий
БУРЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який бурлить, бушує; бурхливий (у 1 знач.).
Перед ним .. розгорнулась горяна місцина.., як .. велетенські хвилі бурливого моря (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Неспокійний, невгамовний.
Її [Докії] чоловік був пияк і марнотратець, був бурливий мужик, що у хвилях лютості хапав і за барду (сокиру), а вона чулася слабою і гризлася будучністю своєї одинокої дитини, доньки своєї Парасинки (О. Кобилянська);
В неладі хатньому почувається якась бурлива нетерплячка (Леся Українка);
Видно, що й цей фотель, після випитих чарок та ще в жарку літню днину, вколисав бурливого царя до спокійного сну (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)