бурливий
БУРЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який бурлить, бушує; бурхливий (у 1 знач.).
Перед ним.. розгорнулась горяна місцина.., як.. велетенські хвилі бурливого моря (Н.-Лев., IV, 1956, 170).
2. перен. Неспокійний, невгамовний.
Його нам’єтність, сліпа і бурлива, як ціла його вдача, несподівано і нагло виросла до надзвичайної сили (Фр., V, 1951, 400);
В неладі хатньому почувається якась бурлива нетерплячка (Л. Укр., II, 195І, 190).
Словник української мови (СУМ-11)