бурло —
бурло́ іменник середнього роду у складі фразеологічних зворотів діал.
Орфографічний словник української мови
бурло —
-а, с., діал. Лайка, галас. Збити бурло діал. — зняти галас, почати сварку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бурло —
див. гамір; сварка
Словник синонімів Вусика
бурло —
БУРЛО́, а́, с., діал.: ◊ Зби́ти бурло́ — зняти бучу, шарварок. Хлопці гасали по припічках і збили таке бурло, що не видно було світа (Вас., І, 1959, 166); Текти́ бурло́м — текти бурхливо. Вода у Дніпрі тече бурлом, а не тихо, як у Донці (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
бурло —
Бурло, -ла м. Ругань, ропотъ. Мнж. 176. збити бурло. Поднять сварливый шумъ. Мнж. 176. Бурла бити. Бездѣльничать. Що день тобі у Бога бурла б'є та каламуте. Павлогр. у.
Словник української мови Грінченка