бурлити
БУРЛИ́ТИ, и́ть, недок.
Бурхливо, з шумом текти.
Чути, щось гуде, клекоче, бурлить, страшніше самого грому (Г. Квітка-Основ'яненко);
Бурлила річка, котячи повні береги темно-жовтої, каламутної води (І. Франко);
Бурлить у тілі кров: – Вперед, вперед! – нас кличе знов (М. Гірник).
Словник української мови (СУМ-20)