бурлити —
БУРЛИ́ТИ, и́ть, недок. Бурхливо, з шумом текти. Чути, щось гуде, клекоче, бурлить, страшніше самого грому (Г. Квітка-Основ'яненко); Бурлила річка, котячи повні береги темно-жовтої, каламутної води (І. Франко); Бурлить у тілі кров: – Вперед, вперед! – нас кличе знов (М. Гірник).
Словник української мови у 20 томах
бурлити —
див. вирувати; лити
Словник синонімів Вусика
бурлити —
БУРЛИ́ТИ, и́ть, недок. Бурхливо, з шумом текти. Чути, щось гуде, клекоче, бурлить, страшніше самого грому (Кв.-Осн., II, 1956, 473); Бурлила річка, котячи повні береги темно-жовтої, каламутної води (Фр.
Словник української мови в 11 томах
бурлити —
Бурлити, -лю, -лиш гл. Бурлить. Чути — щось гуде клекоче, бурлить страшніше самого грому. Кв.
Словник української мови Грінченка