бурлити
БУРЛИ́ТИ, и́ть, недок. Бурхливо, з шумом текти.
Чути, щось гуде, клекоче, бурлить, страшніше самого грому (Кв.-Осн., II, 1956, 473);
Бурлила річка, котячи повні береги темно-жовтої, каламутної води (Фр., IV, 1950, 340);
Бурлить у тілі кров: — Вперед, вперед! — нас кличе знов (Гірник, Сонце.., 1958, 80).
Словник української мови (СУМ-11)