буруватий

БУРУВА́ТИЙ, а, е.

Злегка, трохи бурий.

Помідори збирають, коли плід має бурувате або жовтувате забарвлення (з наук. літ.);

Бурувате або зелено-буре забарвлення добре приховує ящірку серед каміння і трави (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. буруватий — бурува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. буруватий — -а, -е. Злегка, трохи бурий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буруватий — БУРУВА́ТИЙ, а, е. Злегка, трохи бурий. Помідори збирають.., коли плід має бурувате або жовтувате забарвлення (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 178).  Словник української мови в 11 томах