бурувати
БУРУВА́ТИ, у́є, недок.
Шумно клекотати; вирувати.
Де по весні вода бурує, там буде яма (Сл. Гр.);
* Образно. Крик перекидався з вулиці на вулицю, і за якийсь час бурувало вже все містечко (П. Панч);
Все навкруги бурувало життям і щастям (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)