бурувати
БУРУВА́ТИ, у́є, недок., рідко. Шумно клекотати; бурлити.
Де по весні води бурує, там буде яма (Сл. Гр.);
*Образно. Крик перекидався з вулиці на вулицю, і за якийсь час бурувало вж’з все містечко (Панч, Гомон. Україна, 1954, 165);
Все навкруги бурувало життям і щастям (Гончар, III, 1959, 73).
Словник української мови (СУМ-11)