бурундучок

БУРУНДУЧО́К, чка́, ч.

Зменш.-пестл. до бурунду́к.

А бурундучок з жалем і страхом дивився, як двоногий розбійник грабував його комору, і не міг зарадити (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. бурундучок — бурундучо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бурундучок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до бурундук.  Великий тлумачний словник сучасної мови