бут
БУТ¹, у, ч., буд.
Будівельний камінь, що використовується перев. для фундаменту.
Для мурування вживали в основному бут (рваний камінь) на глині (з наук. літ.);
Курган як архітектурна пам'ятка зберігся, і його можна оглянути, оскільки гробницю обклали бутом (з наук.-попул. літ.);
Подрібнений у бункері, бут завдяки власній вазі падає вниз, на стрічку конвеєра (із журн.).
БУТ², у, ч., діал.
Молода зелена цибуля.
Він і веде нас до себе на город молодий бут поливати (Д. Мордовець).
БУТ³, а, ч., іст.
У часи набігів ординців – бранець, силоміць навернений у мусульманство.
З літопису Самійла Величка відомо й про винищення Сірком кримських бутів – обусурманених українців, які не захотіли повертатися в Україну (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)