бухарці

БУХА́РЦІ, ів, мн. (одн. буха́рець, рця, ч.; буха́рка, и, ж.).

Мешканці міста Бухари.

Тривалі страждання змушували бухарців звертатись до хитрих брехунів, які приїздили здалеку і називали себе знахарями (з газ.);

// іст. Населення Бухарського ханства.

Бухарці 1795 року з наказу еміра Маснаура зруйнували мервську Султан-бендську греблю (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. бухарці — -ів, мн. (одн. бухарець, -рця, ч.; бухарка, -и, ж.). Мешканці міста Бухари. || іст. Населення Бухарського ханства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бухарці — БУХА́РЦІ, ів, мн. (одн. буха́рець, рця, ч.; буха́рка, и, ж.). Мешканці міста Бухари; // іст. Населення Бухарського ханства.  Словник української мови в 11 томах