бухати
БУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., жарг.
Пити, випивати алкогольні напої, спиртне; пиячити.
За що він .. її б'є? Бухати треба менше (Б. Жолдак);
Баба бухає, як вантажник, зовсім некерованою стала (А. Кокотюха).
БУ́ХАТИ, аю, аєш, недок.
1. Видавати глухі, уривчасті звуки; стукати глухо, уривчасто.
Машина бухає й стогне важко, мов велетенські груди в агонії (Леся Українка);
Коли в картині стріляли гармати, за екраном гучно бухав барабан (Б. Антоненко-Давидович).
2. кого, що і без дод. Бити кого-небудь чимсь.
Тільки лис поліз за курками, а чоловік схопив його за хвіст і ну бухать бичем по ребрах (з казки);
// Стріляти.
Бухає і шарпається назад гармата (Ю. Яновський);
Охрім Жалій з хлопцями бухали козаків з мисливських рушниць (К. Гордієнко).
3. Стрімко вириватися густою масою звідки-небудь.
Буха од коней пара, біжать кудись люди, а мороз креше (М. Коцюбинський);
Запалився [Федір], чув, що з нього бухає полумінь (В. Стефаник);
* Образно. Сила і радість, як з вулкана, бухали з нього (Б. Лепкий).
4. кого, що, розм. Кидати з силою, з глухим звуком.
– Бабусю в яму.., – каже Оленка, показуючи.., як будуть бухати бабусю в яму (Панас Мирний).
5. розм. Те саме, що бу́хатися.
Якусь бомагу, підписану государем, читають. Читають, читають, а тоді всім, хто в світлиці: бухайте на коліна, цілуйте хрест і Євангеліє, присягайте (Ю. Хорунжий);
Боліла нога, і він [Володимир] знову почав її масажувати. Рипів зубами, і цей рип таки злякав пацюків. Бухали зі столу й тікали, тарабанячи лапками (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)