бухикати
БУХИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Сильно кашляти.
Насилу повертається [Хівря] .. по хаті, та тільки кахикає та бухикає (І. Нечуй-Левицький);
А вночі, як спала [Маріка], бухикала так густо, як велика (С. Васильченко);
Сів [Олександр Михайлович] і довго бухикав у згусклу, просякнуту нерадісними спогадами темряву (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)