бухикання
БУХИ́КАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. бухи́кати і звуки, утворювані цією дією.
Під якимсь двором чути в юрбі глухий з бухиканням голос (А. Шиян);
Прокидаюсь рано... Милуюся, стримуючи бухикання: наливається світлом кімната... (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)