бухикання
БУХИ́КАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. бухи́кати і звуки, утворювані цією дією.
Під якимсь двором чути в юрбі глухий з бухиканням голос (А. Шиян);
Прокидаюсь рано... Милуюся, стримуючи бухикання: наливається світлом кімната... (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бухикання — бухи́кання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- бухикання — -я, с., розм. Дія за знач. бухикати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бухикання — БУХИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бухи́кати і звуки, утворювані цією дією. Під якимсь двором чути в юрбі глухий з бухиканням голос (Шиян, Гроза.., 1956, 516). Словник української мови в 11 томах
- бухикання — Бухикання, -ня с. Кашлянье, кашель. Словник української мови Грінченка