1. Великий тлумачний словник сучасної мови

бухикання

бухи́кання

-я, с., розм.

Дія за знач. бухикати і звуки, утворювані цією дією.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бухикання — бухи́кання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. бухикання — БУХИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бухи́кати і звуки, утворювані цією дією. Під якимсь двором чути в юрбі глухий з бухиканням голос (А. Шиян); Прокидаюсь рано... Милуюся, стримуючи бухикання: наливається світлом кімната... (В. Дрозд). Словник української мови у 20 томах
  3. бухикання — БУХИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бухи́кати і звуки, утворювані цією дією. Під якимсь двором чути в юрбі глухий з бухиканням голос (Шиян, Гроза.., 1956, 516). Словник української мови в 11 томах
  4. бухикання — Бухикання, -ня с. Кашлянье, кашель. Словник української мови Грінченка