1. Орфографічний словник української мови

бухикання

бухи́кання

іменник середнього роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бухикання — -я, с., розм. Дія за знач. бухикати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бухикання — БУХИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бухи́кати і звуки, утворювані цією дією. Під якимсь двором чути в юрбі глухий з бухиканням голос (А. Шиян); Прокидаюсь рано... Милуюся, стримуючи бухикання: наливається світлом кімната... (В. Дрозд). Словник української мови у 20 томах
  3. бухикання — БУХИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бухи́кати і звуки, утворювані цією дією. Під якимсь двором чути в юрбі глухий з бухиканням голос (Шиян, Гроза.., 1956, 516). Словник української мови в 11 томах
  4. бухикання — Бухикання, -ня с. Кашлянье, кашель. Словник української мови Грінченка