бухикання

БУХИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бухи́кати і звуки, утворювані цією дією.

Під якимсь двором чути в юрбі глухий з бухиканням голос (Шиян, Гроза.., 1956, 516).

Значення в інших словниках

1. бухикання — бухи́кання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. бухикання — -я, с., розм. Дія за знач. бухикати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бухикання — БУХИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бухи́кати і звуки, утворювані цією дією. Під якимсь двором чути в юрбі глухий з бухиканням голос (А. Шиян); Прокидаюсь рано... Милуюся, стримуючи бухикання: наливається світлом кімната... (В. Дрозд).  Словник української мови у 20 томах
4. бухикання — Бухикання, -ня с. Кашлянье, кашель.  Словник української мови Грінченка