бухикати
БУХИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Сильно кашляти.
Насилу повертається [Хівря].. по хаті, та тільки кахикає та бухикає (Н.-Лев., IV, 1956, 215);
А вночі, як спала [Маріка], бухикала так густо, як велика (Вас., II, 1959, 212).
Словник української мови (СУМ-11)