бухикнути

БУХИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до бухи́кати.

Іван Іванович.. глухо зі стогоном бухикнув (Багмут, Опов., 1959, 58).

Значення в інших словниках

1. бухикнути — бухи́кнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. бухикнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до бухикати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бухикнути — БУХИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до бухи́кати. Іван Іванович .. глухо зі стогоном бухикнув (І. Багмут); Я вночі ні разу не бухикнув (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. бухикнути — КА́ШЛЯТИ (судорожно, напружено видихати з хрипінням і шумом); КАХИ́КАТИ розм. (злегка); БУХИ́КАТИ розм. (сильно); ПОКА́ШЛЮВАТИ, ПОКАХИ́КУВАТИ розм. (потроху або час від часу); ПИ́РХАТИ (судорожно). — Док.  Словник синонімів української мови
5. бухикнути — Бухикнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ бухикати. Кашлянуть.  Словник української мови Грінченка