бухикнути
БУХИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до бухи́кати.
Іван Іванович.. глухо зі стогоном бухикнув (Багмут, Опов., 1959, 58).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бухикнути — бухи́кнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- бухикнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до бухикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бухикнути — БУХИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до бухи́кати. Іван Іванович .. глухо зі стогоном бухикнув (І. Багмут); Я вночі ні разу не бухикнув (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- бухикнути — КА́ШЛЯТИ (судорожно, напружено видихати з хрипінням і шумом); КАХИ́КАТИ розм. (злегка); БУХИ́КАТИ розм. (сильно); ПОКА́ШЛЮВАТИ, ПОКАХИ́КУВАТИ розм. (потроху або час від часу); ПИ́РХАТИ (судорожно). — Док. Словник синонімів української мови
- бухикнути — Бухикнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ бухикати. Кашлянуть. Словник української мови Грінченка