1. Словник української мови у 20 томах

бухикнути

БУХИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм.

Однокр. до бухи́кати.

Іван Іванович .. глухо зі стогоном бухикнув (І. Багмут);

Я вночі ні разу не бухикнув (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бухикнути — бухи́кнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. бухикнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до бухикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бухикнути — КА́ШЛЯТИ (судорожно, напружено видихати з хрипінням і шумом); КАХИ́КАТИ розм. (злегка); БУХИ́КАТИ розм. (сильно); ПОКА́ШЛЮВАТИ, ПОКАХИ́КУВАТИ розм. (потроху або час від часу); ПИ́РХАТИ (судорожно). — Док. Словник синонімів української мови
  4. бухикнути — БУХИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до бухи́кати. Іван Іванович.. глухо зі стогоном бухикнув (Багмут, Опов., 1959, 58). Словник української мови в 11 томах
  5. бухикнути — Бухикнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ бухикати. Кашлянуть. Словник української мови Грінченка