бухнути
БУ́ХНУТИ, ну, неш, док.
1. Однокр. до бу́хати.
Глухо бухнули гранати, задрижали береги (П. Воронько);
Бухнуло серце, гаряче вдарило в голову (А. Дімаров);
Подушка знов бухнула по спині крайнього старого священика (І. Нечуй-Левицький);
У клубах морозної пари, що бухнула до покою, стояв возний (І. Франко);
Хвиля бухнула через двері в хату і вдарила в стіни (М. Коцюбинський);
Біла пара бухнула догори, заклубочилася під низькою стелею (Г. Колісник).
2. що, розм. Лину́ти багато чого-небудь.
Євгенію мовби води холодної бухнув у лице [селянин] (І. Франко);
– Води з цебер бухнула в муку і перевела мені увесь запас (М. Стельмах);
// Витратити на що-небудь, вкласти у щось дуже багато грошей.
Більше як 10 000 бухнув я в нього [у титул] (І. Франко).
3. розм. Важко впасти.
Сусідка трохи не бухнула в воду (І. Нечуй-Левицький);
Влетіли старі Тимкові і бухнули комісарові до ніг (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)