бучина
БУЧИ́НА, и, ж.
1. діал. Бук.
Тужив, гукав .. голуб на бучині. Зажурився мій миленький по своїй дівчині (з народної пісні).
2. Збірн. до бук.
Перші дотики осені торкнулися гір і лісів, а листя бучини загорілося (У. Самчук);
Стежка заводила все глибше в гори. Густішала бучина, .. з ущелин повіяло мрячною прохолодою (Р. Іваничук);
Білокорі берези, рідко розкидані поміж бучиною, здавались йому живими постатями (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)