1. Словник української мови у 20 томах

бучина

БУЧИ́НА, и, ж.

1. діал. Бук.

Тужив, гукав .. голуб на бучині. Зажурився мій миленький по своїй дівчині (з народної пісні).

2. Збірн. до бук.

Перші дотики осені торкнулися гір і лісів, а листя бучини загорілося (У. Самчук);

Стежка заводила все глибше в гори. Густішала бучина, .. з ущелин повіяло мрячною прохолодою (Р. Іваничук);

Білокорі берези, рідко розкидані поміж бучиною, здавались йому живими постатями (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бучина — бучи́на іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. бучина — -и, ж., діал. Букове дерево; бук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бучина — БУЧИ́НА, и, ж., діал. Букове дерево; бук. Тужив, гукав.. голуб на бучині. Зажурився мій миленький по своїй дівчині (Пісні та романси.., I, 1956, 276). Словник української мови в 11 томах
  4. бучина — Бучина, -ни ж. Буковое дерево. Скажи зробити буковую труну. — Де ж тобі. мила, бучини узяти? Чуб. V. 631. Словник української мови Грінченка